Заклик | An Appeal
Не будьте, не будьте такими затурбованими —
На Хрещатику ніччю немає хмар.
Не робіть, не робіть обличчя зосередкованими,
Викиньте кишеньковий словар.
Засвітіть в чорну ніч електрику безжурну,
уявіть, що навколо — храм.
Полюбіть, полюбіть зруйнованість мурну —
більше немає, немає драм.
Увільніться обачно від похмурості банної,
задеріть голову до аероплянних препон.
Не визнавайте мудрості, і від туги безнастанної
заведіть грамофон.
Я не люблю бачить вас зосередкованими,
вас зв’язує кишеньковий словар.
Відчуйте душу душею незатурбованою,
на Хрещатику ніччю немає хмар.
Don’t be. Don’t be so distraught.
At night on the Khreshchatyk you can’t see the clouds.
Don’t contract. Don’t contract your face into concentration.
Toss out your pocket dictionary.
Switch on, in the black night, electric nonchalance.
Imagine that around us is a sanctuary.
Fall in love. Fall in love with its ruined walls.
More than this, there is nothing. There is no drama.
Free yourself peacefully from the gloom of the bathhouse —
lift your face to the air-planing barriers.
Don’t accord recognition to wisdom. With endless longing
switch on the gramophone.
I don’t like to see you concentrated.
You are tied up by a pocket dictionary.
Feel the soul of your soul undistressed,
because you can’t see the clouds on the Kreschchatyk at night.