and until:

how would I get home — to Gogol Street.

I won’t turn back with apologies — the poet warned from the left.

You all read me in the papers and you call to me under the trademark: Bayonet.

You can always find me in the club; look for me — the poster snivels that 

I have thick-skinned boots

            and lice in my Cossack coif.

Time, grow furious.

Time doesn’t attend.

Fall with your feet into tomorrow’s morrow.

Don’t heed the cautionary note.

            Hang a heaven of rags 

            hang earth 

            we’ll drown it in clamor.

Ba-ba-ba-bang.

Time, grow furious.

Your forehead has contracted —

            time doesn’t attend.

Fall with your feet

            morrow

            bang.

And if we went to the sea?

To gather our thoughts

            into piles?

Our nerves are sick.

Our voices hoarse.

I’m fighting back with my glance.

I strip my clothes off

            near Bohdan Khmelnytskyi.

Show everyone 

            I’m endowed

            with beautiful 

            physicality.

            My body.

Sky bends to earth.

I eat two pickled herrings

            courageously.

The violet sun made its way through 

            my legs.

its rays lost their way

your motorcycle howled —

            I didn’t look.

The wind dispersed warm streams of air —

            you realize it’s spring.

We tossed away

            the extra.

Your dresses are see-through. 

I went outside 

            to stroll around.

But you know, 

            the coffee shops are closed.

            Today is a civic holiday.

But despite that there’s a concert tonight

            of the opera tenor

Leonid Sobinov.

The communist orator 

Volodymyr Zatonsky

            will begin the concert

            with an oratory.

On the fourth floor

            your windows were fading.

            The red bricks

            turned grey.

The streetlights hung

            in orange splotches.

Маніфестація

а поки що:

як би дістатися додому (Гоголівська вул.).

Не буду обертатися з «вибачте» — застерігав лівий поет.

Ви мене прочитать доклад покличте: марка «Багнет».

Завше можна знайти в Клубі дивіться — плакатить афіша у мене чоботи грубі

і є воші в чубі.

Час злішай —

час не жде —

попадай в ногу завтрашній день —

не зважай на осторогу — небо шматтям завішай землю гуком утопимо —

дзз-е-ень —

час злішай —

викрив брови строго — час не жде —

попадай в ногу —

день —

дзень!

Як би до моря? 

Зібрать думки 

докупи.

Нерви хорі 

голос хрипкий 

очима лупаю.

Роздягнусь біля Хмельницького, 

покажу всім

що в мене красиве тіло

небо надушило низько

з’їм два оселедці сміливо.

Продиралось фіолетове сонце між ногами 

плутались промені,

верещав мотоцикл — не стежив.

Розкидавсь теплими струйками вітер

 (весна)

поскидали зайве 

сукні просвічують 

прогулятись вийшов.

Ах, кав’ярні зачинені

сьогодні громадське свято

але зате увечері концерт Собінова 

оратор Затонський.

Потухали шибки на четвертому поверсі 

сірішав брук —

оранжевими плямами повисли ліхтарі.