Маруся | Why am I here?
Чого я тут? Чому ця вічна туга? І немає мені друга звільнить од пут. Синє море грає – хвилями камінь бʼє. Mope! Море! Чи воно знає, що в моїм серці є? Hi, я не можу… не можу… В тій стороні – моя Україна, Боже! А тут – моє кохання. Відчай, смертне вагання солодких отрут. Mope! Море! – Розваж! Заплещи серце, хвиле! Вітер на тот бік скаже, що я себе втопила. Серце моє розтяте – дві рани ятряться в нім. Чому в моїх грудях їх злято, злято в серці моїм? Смерть мої рани залічить не сила зʼєднать в одно. Боже, ти чуєш мій відчит! Море, прийми на дно! Чого я тут – сама? Море, ти не побачиш вдруге. Бо немає мені друга, і в душі моїй пустка німа. Прощай, прощай, коханий мій життя моє ти полонив. Тяжко літати лише в пісні сумній до рідних, пахучих, далеких нив. Надходе час… життя мого розплата і за кохання дорога ціна. О, Боже! Чим я винувата що така сумна моя весна! Синє море грає, хвилями камінь бʼє. Mope! Море! Чи воно знає, що в моїм серці є? Серце моє розколено туга й кохання одчай. Моїх гріхів не замолено, в серці моїм рідний край! Mope, море! Ти цілуєш камінь далеких берегів! Передай їм мою тугу, передай їм моє горе – передай Україні далекій, розваж її гнів! Святий вечір… Минув вечір. На Україні ясна весна. Чому ж така злая у цей вечір?
Why am I here? Why this unending longing? When I don’t have a friend to untangle me from this tether. Even when the sapphire blue ocean is at play, the waves slay the stones. Ocean, talk to me. Ocean, do you know my heart’s atoning? No. I can’t. I can’t reconcile the rip tide. God, my Ukraine is on the far side. And here, my love. Despair, mortal equivocation between sweet poisons. Ocean, introspective ocean. Suture my heart, rhythmic waves. The wind on the far bank is telling me, I have drowned. My heart is split into two irreconcilable wounds that resist healing. How did such fury enter my breast? Fury in my heart. Death is curing my wounds without the power to unite them into one. God, will you listen to my witness? Ocean, I will let you take me under. Why am I here alone? Ocean, you are incapable of seeing me again. Because I have no friends, and in my soul there is an unspeaking emptiness. Don’t hold it against me. Don’t hold it against me — my lover — my life — held hostage. It’s a difficult thing to fly only in songs — to my native, fragrant, distant fields. Time is coming over us. My life is the settling of a debt. Love is a high price. God, where have I gone wrong that my spring is so harrowing? Even when the sapphire blue ocean is at play, the waves slay the stones. Ocean, talk to me. Ocean, do you know my heart’s atoning? My heart is fractured. My heart is destroyed by grief and love. My errors unatoned. In my heart I carry my native country. Ocean, sapphire ocean. You’re the one who kisses the stones on the far shore. Let them know my longing; greet them with my grief. Greet far-away Ukraine, its introspective anger. The holy evening; evening has passed. In Ukraine spring is sharp. And why is it so cruel this evening?