Люблю я міста | I’m the one who loves the city’s
Люблю я міста безтемпні звуки, Люблю я рух. Люблю доторки незримих рук До блакитного уха. Будь ласка, не дивіться зачудовано, Ваш погляд сон п’янить, Нам місце тут злим духом приготоване, Де починається безмежна нитка. Мені подобається сталевого meтелика треміння, Скажений рух недвижних крил. Моя душа — аероплянове зомління І мерехтіння ще невиданої гри.
I’m the one who loves the city’s tempo-less sounds, I’m the one who loves the shuffle. I love to be touched by invisible hands, from ear to sky-blue ear. Would you be so nice, not to look at me in astonishment? Every look makes my dreams drunk. The place we occupy here was prepared in a spirit of malice. The origin place of a measureless thread. What I like is the tremor of the steel butterfly. The frantic movement in the pinned wings. My soul is the airplaning stun and the flicker of the still-forthcoming sun.