Izelina
Ізеліна | Izelina
Як буде горіть ї обличча
і вся буде пуринати в рухах
Тоді знов певне мене покличе
Її голос що гомонить вухах
І трівожно буде мріять віоліна
Уливатися в серця одверті наші
І заплаче за порогом Ізеліна
До колін безрухих хутко впавши
Місто вабить нас з ясної ції залі
Звуть в далину сурми прудких авто
Ці звуки нас обох заколихали
І вмер нікчемно з віоліною Марто.
How her face will flush
And she will be all purple in her purpose
Then when absolutely she will call me back
Her voice will hum in my ears
And the violin will dream alarm sirens
Spilling into our inadvertent hearts
And Izelina will cry quietly behind the doorsill
To her motionless knees falling drastically
The city allures us from the brightnesses of these halls
In the faraway the horns of spry cars calling
These sounds lulled us both
And March died negligently with the violin.