How her face will flush

And she will be all purple in her purpose

Then when absolutely she will call me back

Her voice will hum in my ears

And the violin will dream alarm sirens 

Spilling into our inadvertent hearts 

And Izelina will cry quietly behind the doorsill

To her motionless knees falling drastically 

The city allures us from the brightnesses of these halls

In the faraway the horns of spry cars calling

These sounds lulled us both

And March died negligently with the violin.

Ізеліна

Як буде горіть ї обличча 

І вся буде пуринати в рухах 

Тоді знов певне мене покличе 

Її голос що гомонить вухах

І трівожно буде мріять віоліна 

Уливатися в серця одверті наші 

І заплаче за порогом Ізеліна

До колін безрухих хутко впавши 

Місто вабить нас з ясної ції залі 

Звуть в далину сурми прудких авто 

Ці звуки нас обох заколихали 

І вмер нікчемно з віоліною Марто.