Пташиний острів | Birded Island
1913.Khorol
Сонцем затамовую свій біль.
Справді, я становлюся гострий
Як Рене Гіль.
Поїду на Пташиний Острів!
Об камінь човен обіпре хинець.
Боже, а як же злізти
Коли зупинесь?
Гей, змієкосий, куди завіз ти!
Море втеряло щось найдорожче.
Два дні ревіло, казилось, благало
І корчилось.
Замало! замало! замало!
Треба вище— й по-всьому!
Як я— без сумління—
До грому!
Поставте мені трампліна!
The sun is the way I stop the pain.
In truth, I will become sharp
Like
René Ghil.
I’ll go the Birded Island.
On the rocks the boat
balances its keel.
God, how to get out of here
and when to cease?
Hey, serpent-haired one,
where have you taken us?
The sea has lost
one of its most cherished things.
For two days
it howled,
it seemed like
it was begging
and contorting.
Too little! Too little! Too little!
You have to go higher —
and everywhere
The way I —
without hesitation
go to thunder.
Prepare me
the trampoline.