Дон-Кіхот | Don Quixote
1913.Khorol
Я розхрістаний і настовбурчений.
Моя тінь — в сутінках тінь дон-Кіхота.
Я, росперезаний і отутурчений —
Може справді в мене душа пілота?
Чому в дитинстві не читав Вальтер Скота?
Був би лицарем не таким замученим.
А я ж не бачив, не бачив ще ешафота…
…розчарований диким сполученням…
Роздратований і до вісі розкручений —
Розфарбований — я брат дон-Кіхота.
Я роззявлений. Я обездзвонений. Я обеззвучений.
…Може справді в мене душа пілота?
My shirt is open at the collar,
and I’m troubled by an unpleasant excitement.
My shadow is the shadow of
Don Quixote’s shadow
in the darkening
of dusk.
I’m ra-repressed and turko-torqued.
Maybe what’s really going on
is I have the soul of a pilot.
Why as a child did I fail
to read
Walter Scott?
I’d have been
a much less
aggrieved
knight.
But I still haven’t seen —
haven’t yet seen
the scaffold.
…disappointed by the savage union…
Exasperated and spun out on my axis.
Filtered through new colors —
it turns out
I am Don Quixote’s
native
brother.
I’m gaping eyes wide-open.
I’m completely de-belled.
I’m aghast, de-noised.
…Maybe what’s really going on
is I have the soul of a pilot.