Unknown howling of the latest patents — 

Unheard clanging of metallic objects —

Gleaming copper in dazzling splotches.

Proud buildings 

conceived by iron architects.

All my soul is full of effort.

My mind’s concentrated will  

fires as a single impulse.

My blood foams into desire 

to feel the rays 

of the human-invented sun.

My vision plunges ahead

faster than express trains.

My vision swerves 

among stone steps 

that hide the rich minerals  

which the future will discover.  

My vision glides 

through valleys 

slit 

by ever-more-perfect canals, 

past herds of well-mannered 

cows

to the blue waves where the wild granite ends 

and the proud blueness of the ocean 

begins —

overcome by atomic, 

microscopic 

movement

overcome by the long, 

long telegraph cable 

lurking on the seabed. 

My vision plunges 

faster than electric current; 

my insomnia overcomes my animal instinct; 

my inspiration frees me 

from my inherent shapelessness, 

and my genius destroys 

the calm of my surroundings. 

I feel myself 

boundless.

I feel 

super-species  

and 

super-culture.

I compete with the powerlessness 

of the no longer relevant, 

of the atavistic,

to become the future 

and strong — 

the noises of that which is unknown 

are replaced by 

the music of cement, 

and the iron man stands up —

a blinding silhouette —

against the background 

of the material world 

he has overcome.

Electric intent flows from his eyes

that bury extraordinary omens 

in darkness; 

mountains collapse 

under the tension of his intent; 

time and space merge into irreality 

and the laws of nature are subdued,

While an august synthesis 

of objectivity 

and ego-centeredness 

is formed —

the apogee of the west and the east 

merging into one terrifying scream,

in an intuitive union

running to an inevitable point —   

natura naturata and 

natura naturans.

La Futurition

Незнані гуркоти найновіших патентів 

нечуті цокотіння металів міцних 

виблискуючої міди сліпучі плями 

горді будови залізних архитектів

вся моя душа повна змагання

вся сила мого розуму горить у поривах 

в прагненнях піниться моя кров 

відчути промінь винайденого сонця.

Зір мій опереджує експрес

вильно вигинаючийся між камінних схилів

що ховають в собі скарби майбутньої реалізації

через долини перерізані удосконаленими каналами 

повз череди вихованого скоту

до блакитних хвиль де кінчається дикий граніт 

де починається горда блакить океану 

переможена мікроскопичним рухом атомів 

подолана безмежним кабелем що таїться на дні.

Зір мій опереджує електричний ток

моя безсонність переборює в мені звіря

моє натхненне увільняє мене від аморфности

моя геніяльність зруйновує спокій обставин 

Я почуваю себе безмеж

япочуваю себе над-расовим 

і над-культурним

я змагаюсь з безсиллєм погасаючих атавіз,

я становлюся майбутнім і сильним

шуми незнані міняться бетоновою музикою 

і встає залізна людина 

осліплюючим силуетом

на фоні матерії нею подоланої.

З його очей струїть електрична воля

що ховає в собі надзвичайні прикмети

гори падають під її напруженнєм

час і простір зливаються в ірреальність

закони природи підпадають впливу

утворюється великий сінтез об‘єктивности й его-центризму 

апогеї заходу й сходу зливаються вжагучий скок 

в інтуітивнім єднанні

з біглись в неминучій точці

natura naturata i natura naturans