For two days we were together —
You and I.
The sea caressed us,
the city was far.
Sun and white flowers.
It felt like an unpopulated island —
You and I.
It seemed like sharp
torment-delight
that I can’t bear.
Among the hills we ran
like lucky natives
You and I.
The sun, unworrying,
sparkled for us
its golden laughter.
And in evening —
we’re Europeans in the bustling city.
On our chests — white flowers.
Among the illumination — sunlike, bright
we are together
You and I.
Я і ти.
Два дні ми були вмісці —
Я і ти.
Пестило море, далеке місто.
Сонце і білі цвіти.
Почувались на незалюдненім острові —
Я і ти.
Здавалось — муки-захвату гострого
Не можу знести.
Між гір бігали щасливими дикунами —
Я і ти.
Сонце, безжурність, блиски над нами,
Сміх золотий.
А ввечері — ми європейці в шумному місті,
На грудях — білі цвіти. . .
Серед ілюмінації — сонечні, ясні ми вмісці
Я і ти.