For two days we were together —

You and I.

The sea caressed us,

            the city was far.

Sun and white flowers.

It felt like an unpopulated island —

You and I.

It seemed like sharp 

            torment-delight

that I can’t bear.

Among the hills we ran 

            like lucky natives

You and I.

The sun, unworrying, 

            sparkled for us

its golden laughter. 

And in evening —

            we’re Europeans in the bustling city.

On our chests — white flowers.

Among the illumination — sunlike, bright 

            we are together

You and I.

Я і ти

Два дні ми були вмісці —

Я і ти.

Пестило море, далеке місто. 

Сонце і білі цвіти.

Почувались на незалюдненім острові — 

Я і ти.

Здавалось — муки-захвату гострого

Не можу знести.

Між гір бігали щасливими дикунами — 

Я і ти.

Сонце, безжурність, блиски над нами, 

Сміх золотий.

А ввечері — ми європейці в шумному місті,

На грудях — білі цвіти. . . 

Серед ілюмінації —  сонечні, ясні ми вмісці

Я і ти.