Тоскно | Ennui
1913.Khorol
Мені сьогодні тоскно. Мені сьогодні нудно.
Самотить віоліна. Нуд Игорь Северянин.
Заграй стару сонату. Живи хоч махо блудно.
Притисни до грудей портрет безмовний Танін.
Вона зараз в гімназії. Вона тут недалеко.
Пригадує бузок і дивиться в вікно.
Я відіклав портрет. І знову тоскно. Кепсько.
Чи пітьма. Чи вогонь. Чи щастя—все одно.
I’m depressed today. I’m bored today.
The violin makes me lonely. Boredom, Igor Sevryanin.
Start to play an old sonata. Live at least a little wantonly.
Hold to your breast that portrait of unspeaking Tania.
She’s at the arts school now. She’s not far from here.
She has a passing thought of lilacs and looks out the window.
I put the portrait aside. And again I’m depressed. Miserable.
Will it be darkness? Will it be fire? Will it be happiness? Doesn’t matter.