What can I say to you?
I don’t know.
I made this appointment with you.
For an instant to see you again.
And what to say now?
I don’t know . . .
Inside my thoughts are terrified.
I’m not finding any foothold
in my emotions.
In my chest all I feel
is sadness
and horror.
Oh, that’s where my heart
thrashes in a frenzy.
It seems to me
you’re waiting for something?
But . . . I don’t know
how to begin.
Hopelessness
is bottomless
in my head.
I can’t bring my thoughts together.
On no,
and now
a light rain
comes
dripping
on us.
We met,
it’s clear,
at a miserable
time.
You’re leaving?
Yes.
I’ll walk you home.
No,
sorry about that.
I apologize.
It’s getting dark.
Побачення
Що я скажу Вам? Я не знаю…
Я Вам призначив оцей час.
Щоб ще на мить побачить Вас…
А що ж казати? Я не знаю.
Думки сполохані у мене,
Не розберуся в почуттях.
У грудях в мене сум і жах
Там серце борсаєсь шалено.
Чогось чекаєте Ви, бачу?
Але.. не знаю, як почать.
Безодня в голові роспачу,
Думок не можу я зʼєднать.
Ах, ось і дощик накрапає.
Ми стрілись, видно, в кепський час.
Ви Йдете? Так. Я проведу Вас.
Прощайте. Вибачте. — Смеркає.