La Futurition
Незнані гуркоти найновіших патентів нечуті цокотіння металів міцних виблиснуючої міди сліпучі плями горді будови залізних архитектів вся моя душа повна змагання вся сила мого розуму горить у поривах в прагненнях піниться моя кров відчути промінь винайденого сонця. Зір мій опереджує експрес вильно вигинаючийся між камінних схилів що ховають в собі скарби майбутньої реалізації через долини перерізані удосконаленими каналами повз череди вихованого скоту до блакитних хвиль де кінчається дикий граніт де починається горда блакить океану переможена мікроскопичним рухом атомів подолана безмежним кабелем що таїться на дні. Зір мій опереджує електричний ток моя безсонність переборює в мені звіря моє натхненне увільняє мене від аморфности моя геніяльність зруйновує спокій обставин Я почуваю себе безмеж япочуваю себе над-расовим і над-культурним я змагаюсь з безсиллєм погасаючих атавіз, я становлюся майбутнім і сильним шуми незнані міняться бетоновою музикою і встає залізна людина осліплюючим силуетом на фоні матерії нею подоланої. З його очей струїть електрична воля що ховає в собі надзвичайні прикмети гори падають під її напруженнєм час і простір зливаються в ірреальність закони природи підпадають впливу утворюється великий сінтез об‘єктивности й его-центризму апогеї заходу й сходу зливаються вжагучий скок в інтуітивнім єднанні з біглись в неминучій точці natura naturata i natura naturans
Unknown howling of the latest patents — Unheard clanging of metallic objects — Gleaming copper in dazzling splotches. Proud buildings conceived by iron architects. All my soul is full of effort. My mind’s concentrated will fires as a single impulse. My blood foams into desire to feel the rays of the human-invented sun. My vision plunges ahead faster than express trains. My vision swerves among stone steps that hide the rich minerals which the future will discover. My vision glides through valleys slit by ever-more-perfect canals, past herds of well-mannered cows to the blue waves where the wild granite ends and the proud blueness of the ocean begins — overcome by atomic, microscopic movement overcome by the long, long telegraph cable lurking on the seabed. My vision plunges faster than electric current; my insomnia overcomes my animal instinct; my inspiration frees me from my inherent shapelessness, and my genius destroys the calm of my surroundings. I feel myself boundless. I feel super-species and super-culture. I compete with the powerlessness of the no longer relevant, of the atavistic, to become the future and strong — the noises of that which is unknown are replaced by the music of cement, and the iron man stands up — a blinding silhouette — against the background of the material world he has overcome. Electric intent flows from his eyes that bury extraordinary omens in darkness; mountains collapse under the tension of his intent; time and space merge into irreality and the laws of nature are subdued, While an august synthesis of objectivity and ego-centeredness is formed — the apogee of the west and the east merging into one terrifying scream, in an intuitive union running to an inevitable point — natura naturata and natura naturans.