Ізеліна | Izelina
Як буде горіть ї обличча і вся буде пуринати в рухах Тоді знов певне мене покличе Її голос що гомонить вухах І трівожно буде мріять віоліна Уливатися в серця одверті наші І заплаче за порогом Ізеліна До колін безрухих хутко впавши Місто вабить нас з ясної ції залі Звуть в далину сурми прудких авто Ці звуки нас обох заколихали І вмер нікчемно з віоліною Марто.
How her face will flush And she will be all purple in her purpose Then when absolutely she will call me back Her voice will hum in my ears And the violin will dream alarm sirens Spilling into our inadvertent hearts And Izelina will cry quietly behind the doorsill To her motionless knees falling drastically The city allures us from the brightnesses of these halls In the faraway the horns of spry cars calling These sounds lulled us both And March died negligently with the violin.