I’m the one who loves
Люблю я міста | I’m the one who loves the city’s
Люблю я міста безтемпні звуки,
Люблю я рух.
Люблю доторки незримих рук
До блакитного уха.
Будь ласка, не дивіться зачудовано,
Ваш погляд сон п’янить,
Нам місце тут злим духом приготоване,
Де починається безмежна нитка.
Мені подобається сталевого meтелика треміння,
Скажений рух недвижних крил.
Моя душа — аероплянове зомління
І мерехтіння ще невиданої гри.
I’m the one who loves the city’s
tempo-less sounds,
I’m the one who loves the shuffle.
I love to be touched by invisible hands,
from ear
to sky-blue
ear.
Would you be so nice,
not to look at me
in astonishment?
Every look makes my dreams drunk.
The place we occupy here
was prepared in a spirit of malice.
The origin place
of a measureless
thread.
What I like is the tremor of the steel
butterfly.
The frantic movement in the pinned
wings.
My soul is the airplaning stun
and the flicker of the still-forthcoming
sun.