Saturnalia in the Countryside
Селянські сатурналії | Peasant Saturnalia
Все село в білій куряві, куряві сніговій.
Хто вийти погулять наважиться?
У вікно гляну — мете, лютує буровій,
Білий сад скаржиться.
Скаржиться і скрипить білий сад.
Мерзне біля пню дурненький зайчик.
Ой як зимно, зимно поміж хат!
В снях жалібно собака скавче.
Скавучить, скавучить, хвостом замеле,
На груди кинеться, як вийдеш у сіни.
Не віриться, що село завмерло.
Весело ждати зміни.
The entire village
is dusty with white
is snowy dust.
Who would venture
to come
outside
for a stroll?
I look through the window —
it’s squalling,
the blizzard
is ferocious.
The white orchard is bewailing.
Bewailing and screeching the white
orchard.
Freezing
by a chopped tree
a stupefied
rabbit.
Oh, how cold.
How cold
between
the houses.
The dog barks
melancholically
in her sleep.
She laments
and laments.
Her tail
wags.
She will jump on your chest
when you come out to the barn.
She doesn’t believe
in the frozenness
of the village.
Cheerfully awaiting change.